Анастасія Гончарова разом із чоловіком переїхала до Ірпеня з Херсонської області за кілька місяців до повномасштабного вторгнення. Окупаційні війська досить швидко просувалися в напрямку Києва. Рішення виїжджати з Ірпеня далося нелегко: «Нас усі відмовляли, але інтуїція підказувала, що треба їхати. Не маючи машини, ми вирушили на трасу. Там ми просто махали руками, і нам пощастило, що одна машина зупинилася. Ці люди стали для нас як друга сім’я, ми провели з ними п’ять місяців на заході України», - згадує Анастасія.

Згодом вони повернулися до Ірпеня. «Ми приїжджаємо, а там пустота: ні людей, ні життя, розстріляні машини на парковках», - розказує дівчина. З часом місто почало оживати. «Ми побачили перших мам із дітками, і на душі стало трохи спокійніше», — зізнається Анастасія.