Коли в Маріуполі розпочалися бойові дії, то Наталя Бібіксарова поставилася до цих боїв не дуже серйозно. Каже: "Ми чомусь думали, що це буде на два дні, що це так не затягнеться".
Розповідати про місяць, який було проведено під постійними обстрілами, вона не може без сліз. Жити людям доводилося у підвалах, вони молилися на дощ, щоби можна було зібрати дощову воду, спускали воду з батарей, готували їжу на багатті.
20 березня вирішили виїжджати, зібралися колоною та почали висуватися з міста. По дорозі їхня колона потрапила під обстріл, але їм вдалося вирватися. Спочатку сім'я жінки переїхала до Запоріжжя, потім вона із донькою виїхали до Німеччини, а чоловік залишився у Запоріжжі.
Наталя дуже сумує своїм містом і хоче повернутися після виходу звідти окупантів.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
