Коли почалась війна я знаходилась у М.Запоріжжя,бо старша дитина навчалась в цьому місті.Ми їхали вже додому з острахом...

Під час війни  довелося зіткнутися з наступними труднощами:

1.Втрата зв'язку.
2.Втрата садочка та школи для середньої та молодшої дитини
3.Втрата можливості придбати гігієну,їжу для дітей
4.Чоловік втратив роботу,мій тато та мама теж залишились без грошей
5.Діти залишились без ліків та засобів гігієни
6.Втрата лікарів( багато виїхали одразу)
7.Втрата відчуття безпеки,бо вся поліція покинула нас,влада виїхала.

Найстрашніше що було в окупованій території це виселення людей з їх домівок,викрадення майна у людей,та вбивство сусіда у мами в під'їзді.

Стикнулися з гуманітарною катастрофою. Спочатку це була гігієна(памперси, шампуні,пасти,крема,дитяче харчування) а потім вже не стало необхідних ліків в жодній аптеці,а якщо і були то такі ціни на них ...що не кожен міг придбати собі. Спершу були машини від влади ,які деякий час все ж допомогали їжею,гігієною від м.Запоріжжя,а потім вже шукали можливості передати попутними водіями поки ще шлях був відкритий. 

Нас війна вимусила виїхати,та розлучитись з мамою та татом( вони і досі там виживають) залишити всіх друзів,та покинути свою домівку.

На данний час ми живемо своєю сім'єю ( чоловік і діти зі мною)А наші рідні чоловіка і мої всі там(

Були і приємні моменти. Це був приїзд до Запоріжжя.

Нас дуже тепло зустріли наші воїни на першому етапі,вони спитали як ми,навіть діткам смаколики дали,потім допомогли правильно проїхати перепони,де вже зустріли нас наші поліцейські.

До війни мій чоловік працював,я тримала своє господарство.Наразі шукаємо роботу.