У перший день війни біля мого будинку впала ракета. Ми з дружиною не змогли довго витримувати цей жах, вирішили виїхати до Хмельницької області. Собаку також забрали із собою. Те, що мене могли пристрелити, я збагнув вже згодом. Я їхав полями, а там сиділи снайпери.

Через вісім місяців ми з дружиною повернулися додому. Нещодавно на Великдень був обстріл міста, загинула моя сімнадцятирічна родичка та знайомий Славко.

У мене почалася депресія. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Я досі не вірю, що росіяни таке зробили з нашою країною. Хочеться, щоб був мир на всій землі.