Обмеження пересування, матеріальні проблеми і відчуття власної непотрібності - такі наслідки війна принесла мешканці Костянтинівки.

Коли в нашому місті почали стріляти - це стало для мене початком війни. У всіх, звичайно, був страх. Ми говорили про те, що робити, куди бігти, куди ховатися, як готуватися до воєнних дій.

Запам'яталося, коли через наше місто зі Слов'янська тікали на Донецьк військові. Це, по-моєму, було найстрашніше. Я в цей час була на роботі, вони у нас заправлялися. Не всі жителі просто бачили, як по дорозі їхали ці колони з найрізнішою технікою ...

Тепер ми не можемо потрапити до друзів в Донецьк. Для мене це найнеприємніше. Мені дуже шкода людей, які живуть на лінії розмежування. Хоча і у нас не солодко: ми обмежені в пересуванні по Донецькій області, є нестача роботи - матеріальні, так би мовити, зміни. І усвідомлення того, що люди нікому не потрібні.