Без ліків, повноцінної їжі та під постійними бомбардуваннями.

Коли Володимир із дружиною, яку згодом назовуть "тітка Суп", бігли ховатися у бомбосховищі комбінату «Азовсталь», думали, що за тиждень зможуть звідти піти. Але через безперервний обстріл опинилися в облозі на кілька місяців.

Зелених коридорів не було, виходити надвір було небезпечно. Але на свій страх і ризик у цехах та на складах шукали їжу, теплий одяг та медикаменти. У своє спасіння вже не вірили.