Вдруге з 2014 року наша родина змінила домівку. Ми знову вимушені були залишити житло та виїхати у більш безпечний район заради безпеки дітей.

Війна повністю дестабілізувала, принесла невпененість у завтрашньому дні, неспокій за майбутнє своєї сім’ї. У 2014 році наша семирічна донька вперше почула обстріли і побачила бойові руйнування. З лютого вона знов стала свідком жахливих воєнних подій.

Зараз ми тимчасово проживаємо у Дніпрі. Сирени не дають відчуття безпеки ні дітям, ні дорослим. Почуття тривоги нас не покидає. Зокрема й тому, що ми залишились без нічого, і нам, скоріше за все, вже нікуди повертатись.