«Два місяці я перебувала у бомбосховищі коксохімічного заводу. Там було 90 людей. Вранці та ввечері на пару годин давали світло. Решту часу сиділи в темряві. На двір не виходили, там постійно стріляли. Тільки біля дверей могли постояти, щоб трохи повітрям подихати», - згадує про життя в бомбосховищі Ганна Поправка. З кожним днем ситуація в Авдіївці погіршувалась, обстріли посилювалися. Син Ганни запропонував виїжджати, бо надії на спокійне життя вже не було.