Ми з Преображенки. У нас із чоловіком шестеро діток, він не працює, бо хворий. Я працювала в магазині, а він був із дітьми. Ми два місяці були в підвалі, потім виїхали з-під обстрілів до  Запоріжжя. Як два роки назад сюди виїхали, так тут і мешкаємо.

Коли жили в підвалі, це дуже страшно: маленький закуточок - метр на метр, і ми там всі разом. Це, мабуть, був самий великий шок.

Як тільки переїхали, то багато було допомоги. А зараз якось важко з цим всім стало. Найприємніше, що я знайшла роботу. Колеги дуже приємні, і в дворі дуже у нас гарні сусіди.

Хочеться повернутися додому, і щоб у майбутньому не було цього хаосу.