Мені 57 років. Я живу в Харкові. Служу в невідомчій охороні. Війна застала мене на добовому чергуванні. Першого березня виїхав з дружиною до Полтави. 12 березня ми повернулися в місто, і я вийшов на роботу.  

У нас є донька і семирічна онучка. Вони весь час з нами. Не захотіли їхати за кордон. Ми переживали за них. Під час кожного обстрілу ховалися до підвалу. До війни вони жили окремо, а зараз – разом з нами. 

Голова нашої громади надав велику допомогу. Усім людям, житло яких було пошкоджено, допоміг відремонтувати дахи і замінити вікна. Дуже поважаю його. Велика подяка йому. Допомога від Фонду Ріната Ахметова надходить. За неї також дуже вдячні. 

Щодня молюся за закінчення війни. З нетерпінням чекаю нашої перемоги й миру.