«Ми вдома були, а над нами гради пролітали. Це було дуже страшно», – згадує Алла Бабенко із Гуляйполя. Під час обстрілів вони із сином ховалися у підвал і практично не виходили з дому. Навіть по хліб боялися сходити, бо було дуже страшно. У місті не було води, світла та зв'язку. Коли снаряди впали за три будинки від них, то вирішили евакуюватись до Запоріжжя. Нині там винаймають квартиру, а хлопця взяли на роботу на завод. Алла дуже сподівається повернутися додому, і дуже хоче, щоб із їхнім будинком було все гаразд і було куди повертатися.