Шарикіна Кіра, студентка 2 курсу ХГПА

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гейдел Алла Михайлівна

Війна.Моя історія

Мій ранок почався о 3 годині ночі. Я прокинулась, ввімкнула новини, подумала, що я досі сплю, та лягла спати. Довго спати мені не довелося, о 4 годині у ві сні я чула звуки феєрверків, лише, коли я до кінця прокинулася, я зрозуміла, що дивно о 4 ранку запускати фейерверки.

Коли піднялася з ліжка, побачила маму, яка бігала по дому і кричала “прокидайся війна”.

Я довго не могла зрозуміти, що коїться, дивилася новини і нічого не розуміла, а коли подивилася у вікно, побачіла, як летить ракета, вона падає …гучний вибух, дим, щось загорілося. Я побігла збирати речі, на вулиці було дуже страшно.

Ми довго намагалися замовити таксі, але воно не їхало, ми дуже важко доїхали у більш спокійний район до бабусі. Почали літати літаки та бомбордувати місто, ми сиділи у коридорі, з ковдрами та їжею, під ногами сиділи собака та кіт, яким теж було страшно.

На початку березня ми почали шукати, куди можна виїхати, на наші прохання відкликнулась родина, в яких в селі Зіньківщіна був будинок. 8 березня ми виїхали з тваринами на автобусі з волонтерами і доїхали до цього села, воно знаходиться у Харківській области, на межі з Дніпром. Через декілька днів, як ми приїхали, нам привезли дрова, бо отоплення піччю, принеслі зі школи, яка знаходилася поруч, продукти, консервацію і речі.

На той момент я ще вчилася в 9 класі і хотіла закінчити навчання, я перейшла у школу, яка знаходилася в цьому селі. В мого нового класного керівника була донька, що була трохи младша за мене, ми з нею дуже здружилися.

Там було тихіше, ніж у нашому місті, але ми вирішили, що пора повертатися додому. Попрощалися з усіма, це була середина літа, після того, як ми повернулися додому, вже було спокійніше, тут було тихо.

Другий рік поспіль я повертаюся до того села на день народження жінки, яка нас прийняла до себе у хату, дуже було приємно, що в такий важкий час люди зібралися і принесли все, що в них було.

Також у тій школі люди збирали допомогу військовим, робили випічку, плели маскувальну сітку, до речі, я теж доєдналася до цього діла. На час, коли я уїхала з області, я вже поступила до нашого колледжу.