24 лютого 2022 року ми були вдома. Чоловіку прийшло сповіщення з роботи, що почалась повномасштабна війна. Ми поїхали на роботу і думали, що нас це не торкнеться, але прилетіло по Марганцю, і ми все чули.

З водою були проблеми. Ми зробили собі відразу свердловину. Їжі вистачає, гуманітарну допомогу давали. У нас своє господарство, тому критичних моментів не було.

Важко те, що інтернету і світла немає. У нас же онлайн-освіта, онлайн-робота, а тут постійно гепає. 

Хочеться залишитися живими. Діти щоб залишилися живими і здоровими, і щоб чоловік повернувся з війни.

Я радію простим речам: чоловік приїздив додому, дитина в Польщі на змаганнях перемогла. Менший син своїми успіхами доводить, що життя продовжується, і потрібно радіти всьому. Радію успіхам дітей.

Майбутнє своє я бачу у рідній країні, на рідній землі, в оточенні рідних, з роботою і всім, що ми мали до війни.