Через війну я втратила роботу, мої діти нікуди не ходять. Ні у садок, ні до школи. Часто сидимо у ванні під час ракетних атак. Біля нашого будинку декілька разів прилітала ракета. Ми чули сильний звук вибуху, що аж вуха закладало, а потім бачили саме руйнування будівель. В мене дуже погіршився стан здоров'я. Ціни - космос. Моя родина стала дуже скромно харчуватися. Як далі жити? Повна зневіра у щасливе майбутнє.

Ніж у спину від сусідів. Білгородці постійно приїжджали до Харкова гуляти, на ринок, у трц, у парк та зоопарк. А теперь пускають в нас потужні ракети!