Ми почули вибухи і дізнались, що почалася війна. У нас була їжа і ліки. Потім все почали привозити із затримками. Фермери виготовляли хліб, роздавали молоко. Шокувало, що на нас напали сусіди. Це якесь середньовіччя. Я і досі не розумію, що вони від нас хочуть. 

Коли почали бомбити селище, ми вирішили виїжджати. Ми чули обстріли, бачили уламки від снарядів.

Ми зупинились в Полтаві, сподіваємось на нашу перемогу. Майбутнє я бачу в мирній країні. Діти повинні навчатись в школах, а не в підвалах.