Привіт, любий Миколайчику!

Мене звати Міланка, мені трішки більше, ніж 3 рочки. Я живу в місті Бахмут, але тепер ми переїхали до іншого міста. Хочу розповісти тобі про те, як відбувалася наша подорож. В нас тут була війна. Це страшна річ, яку я не зовсім розумію, але вона забрала у нас рідний дім і змусила переїхати в інше місто.

Коли почалася війна, то у нас в місті стало дуже страшно. Ми чули гучні звуки. Наші дорослі говорили, що це обстріли. Ми з мамою й татом ховалися у підвалі, бо там було безпечніше. Мені було дуже страшно, але мама обіймала мене й казала, що все буде добре.

Одного разу снаряд вдарив у наш будинок, і ми вирішили виїхати звідти. Тепер ми живемо в іншому місті, де трошки спокійніше. Але я дуже сумую за своїм рідним домом.

Я мрію, щоб війна скоріше закінчилася і всі діти могли жити в мирі. Дякую тобі за те, що ти приносиш радість і дарунки дітям, навіть у важкі часи.

З найкращими побажаннями, Міланка