Марія Микитівна живе дуже близько від бойових дій. Їй страшно, але виїжджати вона не планує
Мені 64 роки, я живу в Краматорську, селище Біленьке. Доньки також тут живуть. Одна працює на каналі, а друга - вчителькою в школі. Маю дві онуки: одній 19 років, іншій – 14. Чоловіка у мене немає.
Я 40 років пропрацювала у кисневому цеху, але пенсії моєї ні на що не вистачає - ціни від початку війни виросли. Дякую, що дають допомогу фонди різні і міська адміністрація. У мене цукровий діабет і хворе серце. Я в лікарні отримую ліки. Якби не давали пігулки, не знаю, як би жила.
Сестра моя в Туреччину поїхала до старшої доньки. А ми тут всією родиною живемо. Чуємо, як Бахмут обстрілюють: він угорі, а ми внизу мешкаємо - страшно. Сподіваюсь, керівники країн зможуть домовитись, і це усе припиниться скоро.
