Світлана зустріла повномасштабне вторгнення у своєму рідному місті. Її чоловік – військовий, і вранці 24 лютого він перебував на бойовому чергуванні. Родина Світлани не виїжджала в перші дні. Жінка працювала фельдшеркою в екстреній службі, і вже з перших днів війни її колеги почали вивозити поранених. Згодом місто опинилося в окупації більше ніж на місяць. Російські війська зайшли у березні, і тільки на початку квітня вони почали відступати.