Коли почалася війна, я з дітьми була одна вдома, не знала, як діяти, що робити. З першого дня ми були окупації. Заїхали танки воєнні, повісили прапор російський на ГЕС. Так ми жили 7 місяців.

Прилетіла ракета до нас на подвір'я: всі вікна посипалися, дім уламками потрощило, вікна повикорчовувало. Ми зібралися і вирішили виїжджати. Їхали через Крим, оскільки через Україну проїзди були зачинені. Їхали ми 7 днів в Чехію, зараз проживаємо в хостелі, діти навчаються в двох школах: у чеській і українській дистанційно.

У дітей під час війни дуже погіршилося нервова система. Все це дуже страшно. Не було медикаментів, фруктів не вистачало, солодощів для дітей. 

Ми збирали осколки докупи. Ми були свідками, коли ракети попали в дім і двоє людей померли.