Війна застала Катерину у батьків. Місто, в якому вони жили, обстрілювали з перших днів війни. Катерина та її рідні більше місяця не наважувалися виїхати, тому що боялися бути розстріляними в дорозі

Мені 18 років. Ми з рідними жили в місті Охтирка. 

Я навчалася в місті Харків. За два дні до війни приїхала додому, в Охтирку. 24 лютого збиралася повернутися, але о п’ятій ранку прокинулася від вибухів. Зайшла в інтернет і дізналася, що почалася війна. Я надіялася, що за тиждень вона закінчиться, але цього не сталося. 

Найбільше нас шокували авіаобстріли. Звістка про окупацію міста Тростянець, що розташоване за двадцять кілометрів від Охтирки, також стала шоком. Ми не знали, що нам робити: залишатися чи виїжджати.

Через півтора місяці від початку війни ми все ж таки виїхали. Можна було звернутися за допомогою до волонтерів, але ми поїхали на своєму авто. Труднощів у дорозі не було – лише страх. Ми боялися, щоб окупанти можуть нас розстріляти.

Я продовжую навчатися дистанційно, але це не нормальне навчання. Через проблеми зі світлом як у викладачів, так і у студентів не завжди є можливість виходити на зв’язок. 

Я думаю, що до літа війна закінчиться нашою перемогою. Своє майбутнє я бучу в Україні.