Оксана була в окупованому Димері. Але не сиділа без діла, пекла хліб. Розносила по селу. Годувала, кого могла. І постійно сварилась з окупантами, якщо бачила, що вони коють щось нелюдське. Не думала, що її просто можуть вбити. Як її похресника, племінника її сестри, про якого не було ніякої інформації чотири місяці.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: