Я Владислав, мені 10, навчаюсь у школі у 5 класі. Вчусь добре, паганих оцінок немає. У мене є брат Ярослав, йому 12 років. Ми ходимо до басейну, вчимося плавати.

Дуже хочу додому, там всі моїх речі і іграшки і друзі. Нам довелося виїхати з нашого міста. Бігли до автобусу, коли саме почався обстріл. Дякувати Богу, все обійшлося і ми не постраждали.

Ми приїхали до міста Кременчук і тепер живемо тут. Сподіваємося, що зможемо повернутися додому. Я мрію про мир, перемогу! Хочу скоріше додому! І щоб більше не було ніяких тривог.