Мені 45 років, домогосподарка. Живемо ми в Снігурівському районі Миколаївської області. Ми не могли повірити, що війна. Нам сказали, що Каховку захопили, але ми не могли повірити, поки не побачили по телебаченню.
Світла не було, ми купляли сонячні батареї - так і спасалися.
Шокувало, що наші ж мешканці здали нас. Окупанти приїхали, забрали сина і чоловіка, тримали два дні, позабирали телефони. Ми їздили із сусідкою - забирали її чоловіка. Ну, їх відпустили.
Ми і бігали ховалися, і бігали шукали, де подзвонити, ховали телефони. Я свій телефон зберегла. Ну нічого, вижили - і слава Богу. Мені якось вже спокійніше. Раніше трусило, а зараз немає якоїсь такої тривоги, легше стало.
Хочеться, щоб війна закінчилась скоріше, щоб усі повернулися живі і здорові, зустрітися з усіма.
