Після постійних обстрілів жителька Бучанського району виїхала у Закарпаття, і зараз їй вдалося повернутися додому.

До війни у нас були плани, вирувало життя, була робота, але в один день все скінчилося.

Війну ми відчули 24 лютого о п'ятій ранку – тоді пролунали перші вибухи. В обід гвинтокрили вже літали над нашими будинками, вибухи були страшні. Через п'ять днів у нас вже не було світла, після зник і газ.

Наше село обстріляли, будинки горіли, їздили танки, грабували крамниці і палили аптеки. Без електрики не було води, жити стало тяжко.

Після постійних обстрілів ми вирішили виїхати, але ця дорога була дуже страшною, скрізь руські блокпости. Ми бачили тіла вбитих та зруйновані домівки. На Закарпатті нас прийняли добре, але наше життя вже ніколи не буде таким, як до війни.

Зараз ми повернулися додому, встановлюємо вікна замість вибитих за свої кошти. Чоловік і батько служать в ЗСУ.