Дарія Валеріївна на собі відчула всі жахи війни, коли росіяни вдерлись у Бучу

Я була в Бучі, коли почалась війна. У перші дні вторгнення я бачила з вікон квартири, як російські гелікоптери бомбили Гостомельський аеродром.

Нам довелося жити без світла та води. Їжу ми готували на багатті біля будинку, коли не було обстрілів нашого району. За водою чоловіки бігали на будівництво.

Найбільше мене шокувала евакуація дев’ятого березня. Ми цілий день чекали автобуси біля ЦНАПу, але вони не приїхали. Замість автобуса приїхав російський танк, який дуже всіх налякав.

Нам довелось виїхати колоною автомобілів. Було дуже моторошно бачити розбиті споруди та обстріляні машини з написом "діти" та "евакуація".

На жаль, моя сім’я зараз не разом, бо мама і тато живуть на Донбасі.

У куртці мого сина досі лежить клаптик паперу, де написане ім’я, прізвище, рік народження, мої контакти та моєї мами на випадок, якщо я загину.

Наразі я безробітна, до війни працювала в агенції з нерухомості. Зараз це не актуально.