Корінна харків’янка з родиною не хотіла полишати рідний дім у Харкові, поки туди не прилетів ворожий снаряд. Виїжджаючи, вони забрали з собою і домашніх тварин
Я народилася і прожила 57 років у Харкові. Ми живемо на окружній, там почали стріляти, попадати до людей в хати. Дуже страшно стріляли. Дуже страшно було, а коли прорвалися окупанти, ми бачили їх на вулиці.
Ніч – це також… стріляють і страшно, і що робити… Ось такі справи.
Труднощі в тому, що ми не знали, що робити: чи виїжджати.
У нас в хаті дах розбомбило і вікон немає - біля двору ракета впала. Все потрібно робити своїми силами – ось такі ще у нас проблеми.
Ми сіли на машину і поїхали, своїм ходом їхали. Свекруху забирали. Ми навіть собак своїх забрали, не могли їх кинути. Сама дорога пройшла нормально: як виїхали з Харкова, все було вже добре.
Ми у Львів їздили і там були. Потім Перещепине порадили люди добрі: сказали, що там біженців приймають. От ми сюди поїхали, бо у людей відношення гарне. Де ми були, ми зареєструвалися, і нам волонтери допомагають.
Роботи у мене немає, в таких роках не беруть.
Я сподіваюсь, що все буде добре. Сподіваюсь, що війна скінчиться якнайшвидше. Але треба вигнати цих сволот з нашої землі.