Людмилу Олександрівну війна торкнулася з перших обстрілів. Її чоловіка поранило осколком в ногу, вона з дітьми встигла укриття в підвалі. Її будинок також постраждав, довелося міняти дах і вікна. Діти з онуками незабаром поїхали з міста.
«Ми б дуже хотіли це забути, але воно не забувається»
Переглядів 750