Ми вже готувалися спати, коли раптом почався обстріл. Від здригання стін аж завмирало серце. Полетіли шибки, штукатурка. Чоловік сказав, щоб я бігла до підвалу.
Спустилися ми туди разом. Але було холодно, листопад – і чоловік пішов у дім по теплий одяг. Повернувся смертельно пораненим і помер у мене на руках. Осколкове поранення грудної клітини.
Зараз я живу в сусідньому районі. Приходити у свій дім намагаюся нечасто, не маю сили. Кожна хвилина, проведена в цих стінах, немов катування для мене.
Майбутнє моє туманне, минуле не відпускає. Це травма для мене. Так ми б жили разом, грубку палили й жили б щасливо…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.