Я проживаю з чоловіком, дітей поряд немає. Найчастіше мені згадується мирне життя, ми могли поїхати відпочити. Ми проживаємо у «червоній зоні». Від вибухів часто доводилося ховатися на роботі та вдома. У селі постраждала наша лікарня. Приблизно на півроку ми виїхали, жили в Кураховому та Вугледарі. На той час у нас були сильні обстріли. У селищі працювало кілька гуманітарних фондів.
До війни діти працювали у Донецьку, а потім були змушені переїхати до Дніпра. Мрію, щоби закінчилася війна і діти повернулися додому.
