Зранку 24 лютого 2022 року Наталія глянула у вікно з 18-го поверху біля метро Житомирська й побачила нескінченний потік машин, які виїжджали з Києва. Спочатку вона не збиралася залишати столицю, попри вмовляння батьків. «Я хотіла на роботу, допомагати, щось робити. Але 25-го ми все ж виїхали безкоштовним потягом до батьків», — ділиться вона. Серед найболючіших спогадів Наталії — трагедії, що відкрилися після звільнення Бучі й Ізюма. «Було дуже важко дивитися на ці жахливі кадри, розуміти, що стільки людей загинуло», — каже вона. Ще одним символом втрати стала «Мрія». «Це не просто літак, а символ нашої спільної мрії — жити в мирі та злагоді», — додає Наталія.