Я жила в Сєвєродонецьку. Після початку війни сиділа там під обстрілами. Моя мама жила на сусідньому районі. Їй потрібні були ліки, а аптеки стояли розбомблені. Я шукала ліки по сусідах. Мою вулицю розбомбили росіяни. Квартира стояла без вікон, але все одно було тепліше, ніж на вулиці. У підвал я спускалась вночі. Це було найстрашнішим. Я виїхала до Одеси. Зараз тут чекаю миру. Сподіваюсь, що скоро настане мир. Онуку бачу тільки на фото. Вона зараз за кордоном, вже зовсім доросла.