Я опинилась в окупації в Херсонській області від перших днів війни. Залишилась без робити в дитячому садочку. Я залишалась вдома. Це був жах. Завдяки запасам продуктів, я виживала. Російську гуманітарну допомогу я не брала принципово. 

Мою доньку поранило, довгий час її лікували. На щастя, вона вижила. 

Коли ЗСУ визволили місто, я була так рада. Люди зустрічали наших воїнів зі сльозами на очах. 

Бойові дії продовжились, і мою будівлю пошкодило вибуховою хвилею, тому мені довелося виїхати. Зараз я живу у Кривому Розі. Сподіваюсь лише на перемогу України. Я відразу повернусь додому.