"Моїх сусідок поховали між будинками - там, де ростуть дерева"

Я у Маріуполі жила одна у трикімнатній квартирі. Поряд у сусідів вибило вікна, а у мене квартира залишилась цілою. Вони прийшли втрьох (мама, дочка і внучка) жити до мене, потім до нас приєднався мій товариш Жигунов, у якого також вибило вікна. Тож у трикімнатній квартирі мешкало три родини. 

Стріляли день і ніч, не припиняючи. Я не спускалась у підвал, у ванній поклала собі подушки, я невисокого зросту, поміщалась і там ночувала. Моя сусідка Люба була хвора, як тільки лунали вибухи вона говорила: "Мене хтось у груди вдарив". Через деякий час вона померла. З нашого під'їзду ще двоє людей померли, у яких було хворе серце. А поховали їх на бульварі Шевченка - там, де раніше гуляли по стежечках: там були ями, легше було копати. 

Шокувала одна історія. Якось я на подвір'ї біля вогнища познайомилась з молодою дівчиною Каріною. Вона розповідала, що знайшла місце, де ловить зв'язок. Я попросила її зв'язатися з моїм сином, дала номер. Потім вона десь зникла. Згодом мені сказали, що Каріну вбили прямо біля багаття. Вона була молода, красива. З нею готувала жінка, мати трьох дітей. Вона теж загинула. Їх поховали між будинками - там, де ростуть дерева. 

Не було ні світла, ні газу, ні води. Чоловіки молоді побудували пічку, познаходили дрова і ми там готували. Видавали гуманітарну допомогу для пенсіонерів у гіпермаркеті. Для мене сусідка її отримувала. Там було багато різних круп. Заготовок у мене було багато, консервації. Все з'їли. Важко було.

Я перебувала у Маріуполі майже три місяці. Залишатися там уже не було сил. Тим шляхом, яким евакуювались більшість маріупольців, я боялась їхати - там розстрілювали колони, були різні випадки. Казали, що могли завезти навіть на Далекий Схід.

Мій син через волонтерів посприяв моїй евакуації у Донецьк. Там живе моя двоюрідна сестра і ми з нею виїхали до Києва. Їхали через Ростов, москву, Латвію, Литву, Польщу, і лише потім потрапили в Україну. Три доби ми сюди добирались. Зараз я мешкаю у квартирі внука. Дякую сину, що організував мою евакуацію!

Хочу повернутися додому у Маріуполь. Там у мене дача, її чоловік побудував своїми руками. Уже немає його 10 років. Я там працювала, дуже любила туди їздити.