«Мої знайомі загинули, бо їх не змогли вчасно дістати з-під завалів»

Надія Андріївна була шокована, що у двадцять першому столітті мирні люди можуть гинути через війну в Україні

Я прокинулась вночі від гучних вибухів у Києві й спробувала зрозуміти, що відбувається. А вже через декілька годин у країні було оголошено воєнний стан.

Через обстріл загинули мої знайомі. Вони були живцем поховані у підвалі власного будинку.

Підвал спочатку врятував їх і ще двадцять людей, але згодом будівля все ж таки завалилась, і заблокувала їх. Рятувальники змогли розібрати завали дев’ятиповерхівки лише через півтора місяці - коли лінію фронту посунули.

Про війну мені нагадує тривожний рюкзак, який досі лежить у коридорі про всяк випадок.

Наразі я живу з батьками, працюю на тій же роботі, що і до початку війни.

Мені приємно спостерігати, що люди почали допомагати один одному більше, ніж за звичайних обставин.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/