«Мої рідні хотіли, щоб моє дитинство було веселе, а не поміж танків та бетеерів»

Глущенко Вікторія, 16 років, Луганська область, Сватівський район, с. Красноріченське

Комунальний заклад «Красноріченський ліцей»

Коли війна розпочалась, я була вже немаленькою та все розуміла. Мої батьки та рідні хотіли, щоб моє дитинство було веселе та яскраве, а не поміж військових, танків та бетеерів. Бабуся мені говорила, що це зовсім скоро закінчиться, але війна йде й зараз. Пам’ятаю, що йду я зі школи, а по нашій вулиці з гори їде багато танків та іншої техніки, мені було дуже страшно.

Раніше я не розуміла навіщо люди почали цю війну. Чому вони не можуть жити мирно та не сперечатися? Чому завжди йде за щось боротьба? Я вважаю, що людина повинна поважати те, що їй дав Бог, повинна любити свою родину. Я не розумію тих людей, які постійно сперечаються за гроші та владу, землю. Це все одно ні до чого гарного не приведе.

Навіщо вбивають один одного? Мені дуже шкода, що наша влада не розуміє народ, не розуміє того, що людям дуже боляче дивитись, що робиться з їхньою країною. Діти залишаються сиротами, батьки хоронять своїх дітей. Так не повинно бути! Люди, зупиніться!

Але ще я пам’ятаю один випадок, коли щось почало на вулиці дуже сильно бахкати та будинок почав трястись. Люди повиходили на вулиці та балкони, щоб подивитися, що відбувається. Коли я вийшла з мамою, татом та маленьким братиком, то ми побачили, що в маленькому містечку Сватове почали вибухати боєприпаси, які знаходяться на складі. Це містечко знаходиться неподалік від нас, їхати приблизно хвилин 25. На той час мені було страшно за свою родину та близьких. В будинку все тряслося, у деяких людей навіть вікна потріскались та двері самі відкривалися. На другий день, коли все закінчилося, мої знайомі вирішили поїхати з нашого селища, їм було дуже страшно. Моя родина теж збиралася поїхати кудись до близьких за кордон, але потім передумали і вирішили залишитися.

Я дуже хочу, щоб війна закінчилася та люди жили в мирі та злагоді. Для деяких людей в житті головне гроші, тому війна й продовжується. Їм все мало й мало цих клятих грошей. Люди, досить! За гроші мир та щастя не купиш, зрозумійте ви це. Давайте жити в мирі та спокої.