Історії, які ви нам довірили
Сім’я Євгенії покинула Бахмут, щоб не стикнутись у місті з гуманітарною катастрофою
Вранці, коли почалася війна, я з сім’єю спала вдома в Бахмуті. Коли прокинулась, відразу подзвонила брату в Маріуполь і друзям у Харків. У перші години у мене було відчуття нереальності, бо мозок відмовлявся вірити, що прийшло лихо.
Згодом ми евакуювались з Бахмута і в новому місці стикнулись з відсутністю житла та роботи. На щастя, ми не відчули гуманітарної катастрофи. Зараз три покоління моєї сім’ї живе разом: мої батьки, моя сім'я з дітьми, мати чоловіка. Ми щоденно молимося, щоб скоріше повернутися до рідного Бахмута.
Мене дуже зворушила історія про мою знайому Вікторію із Бахмута, яка за час війни втратила квартиру у результаті прямого влучання снаряда та двадцятисемирічну доньку, яка померла у Києві через погіршення здоров’я.
Але на цьому її сумна історія не закінчилась, адже після смерті доньки її онука забрав зять і зараз забороняє Вікторії спілкуватися з ним. Але, попри всі життєві негаразди, Вікторія продовжує бути чуйною людиною.
Зараз з роботою важко, але я не втрачаю надію. Я консультую всіх переселенців безплатно. Окрім цього, з’явилося багато вільного часу, тому я плету гойдалки, гамаки, люльки для немовлят в техніці макраме. Можливо, надалі організую маленьке виробництво таких виробів, але потрібне приміщення.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
