Зі Слов’янська я нікуди не виїжджала. У перший день війни у місті було дуже гучно. Дітей у школу я не відправила, бо всі заклади не працювали. Все сталося так неочікувано, що я не знала, що мені робити.

За час війни вся моя вулиця перетворилась на суцільну вирву від прильотів снарядів та ракет.

Деякий час у місті не було води, світла та газу. Я готувала їжу на багатті. Виживали як могли. Сподіваюсь, що моє житло вціліє і мені не доведеться залишати рідну домівку. Дуже чекаю миру.