Мені 21 рік, проживаю в місті Дніпрі. В перший день війни знаходилася в орендованій квартирі, мала їхати на навчання. Прокинулася від звуків вибухів.

Найбільше шокувало не щось погане, а те, що українці змогли об’єднатися, продемонстрували силу і відвагу, незламність.

Війна, звичайно, шокує, але я знаходжусь зі своєю сім’єю, проводжу з ними час, тому більш-менш нормально все переживаю.

Моя двоюрідна сестра була в окупації в Енергодарі. Вона була вагітна і не могла виїхати. Було важко більше психологічно. Вона була далеко від нас, ми не мали можливості з нею побачитися, були проблеми з зв’язком. Ми не могли дізнатися, чи у неї все добре, але зараз вона вже з нами, тому все добре.

Думаю, що війна закінчиться скоро. Майбутнє буде мирним, злагодженим, все налагодиться.