Я зі Слов’янська. У перший день війни почула вибухи. Відчула те ж, що і у 2014 році.  Тоді я три місяці сиділа у підвалі. У 2022 році також довелося ховатись від обстрілів. Не було води, світла та газу. Я збирала дощову воду. 

Росіяни зламали моє життя. З рідними з Росії я не спілкуюсь. Окупанти зруйнували міста. Моя сваха загинула під час обстрілу. 

Мої діти виїжджали з Донецької області, але потім повернулись. Зараз залишаються вдома. Не знаємо, що буде далі, але сподіваємось на краще.