Поліщук Ярослав
Таращанський технічний та економіко правовий фаховий коледж. Клас – 11(2 курс)
Вчитель, що надихнув на написання ес: Тарасенко Наталія Миколаївна

Чому бути українцем - це моя суперсила

Існує невимовна сила у слові "Українець", що наповнює моє серце патріотизмом і гордістю. Поглиблюючись в історію нашої держави, я відчуваю велич нашої нації, та свою роль у її розвитку. Україна – це країна, де гордість за кожного громадянина пoтрaпляє прямiсінько в душу і створює внутрішню суперсилу, якою я пишаюся.

По-перше, пишаюсь тим, що моя країна - це скарбниця великої історії та неперевершеної культури. Україна - це місце, де в кожному куточку землі відчувається дух минулого, де кожен камінчик має свою історію. Я пишаюся великими іменами наших письменників, художників, музикантів, які стали яскравими символами національного духу. Коли читаю Кобзар Шевченка, слухаю музику Лисенка, я відчуваю, що моє коріння пронизане традиціями великої культурної спадщини. І кожна мить мого життя - це можливість продовжити цю велику історію, бо моя країна - це не тільки земля, на якій я стою, але і безціннa культурнa скарбниця.

Друга суперсила українця - це його незламність духу. Наша нація завжди стояла лицем до труднощів, не втрачаючи віри в свої сили. Чи було це під час Голодомору чи в дні важкої війни на сході країни, а потім і повномасштабного вторгнення, українці завжди піднімали голову, гідно проходячи крізь випробування.

Незважаючи на обставини, наша нація воліє вибрати не тільки виживання, але й справжнє життя. Ми вчимося бути сильними від покоління до покоління . Жодні труднощі не можуть подолати вольові риси нашого народу. Ця сила дозволяє нам виходити з будь-якої складної ситуації завзятою посмішкою та вірою у свої сили.

І нарешті, третя складова моєї суперсили - це відданість перемозі. Бути українцем - це не тільки розглядати свою країну як свій дім, але й активно приймати участь у її розвитку. Ми пишаємося своєю коледжанською родиною, нашими славними сторінками історії, традиціями. Сьогодні впевнено стверджую : коледж з перших днів війни – активно працює або наблизить перемогу. Уже 25 лютого ми виготовляли оборонні конструкції і готували, як зараз кажуть, фреші для загарбників. А починаючи з 28 лютого і по сьогодні, ми виготовляємо захисні сітки. За приблизними підрахунками сплетено більше чотирьох тисяч квадратних метрів маскувальних сіток. Так, ми щодня думаємо про наших захисників, щиро молимося і віримо, що дуже скоро усі вони – мужні, терплячі, небайдужі – усі до одного повернуться додому живими та здоровими. Ми свято віримо, що дуже скоро настане той світлий день, коли усім усміхнеться Перемога, а все зло назавжди зникне, навіки покине нашу державу, в якій нам жити, творити своє майбутнє.

Я розумію, що кожен мій внесок - це важливий крок у напрямку процвітання України. Я роблю це не для слави чи визнання, а для того, щоб кожен день приносити користь своїй країні і відчувати гордість в тому, що я українець.

Отже, бути українцем - це не лише приналежність до певної нації, але й свідомий вибір діяти на благо своєї країни. Моя суперсила - у відчутті глибокої гордості, незламного духу і відповідальності перед Україною. Бути українцем - це не просто факт, але свідомий вибір стати частиною великої історії та активно брати участь в її створенні. В українців є особливий інтерес до життя, творчий підхід до проблем та готовність приймати виклики. Ця суперсила не вичерпується обставинами чи часом, а росте разом із своєю нацією, надихаючи нас на нові звершення. Бо лише разом ми будуємо майбутнє, яким буде пишатися кожен українець.