Олена Іванівна забрала свою стареньку матір з Оріхова, адже місто регулярно обстрілювали

До війни я жила в Оріхові, але потім місто почали бомбити. Від вибухів вилітали шибки, тому я подушками закривала вікна і двері. Коли я виїжджала з донькою, то забрала стареньку маму. Вона взяла тільки ліки.

Моя мама втратила житло. Вона два інсульти перенесла перед війною, але ці події її добили. 

Під час обстрілу загинув наш собака. Він десь вибіг і більше не прийшов. 

Найбільші труднощі під час війни - це бомбардування. 

Війна згуртувала мою сім'ю, ми стали дружніші. 

Моя мама важко перенесла дорогу. На блокпостах боялась і плакала. Наразі ми допомагаємо їй долати стрес, спілкуємось із нею. Також вона приймає заспокійливі.

Ми виїхали до Запоріжжя. Обрали це місто, щоб бути біля дому. Сподіваємось, що перемога скоро буде, і ми повернемось додому. Запоріжжя – місто хороше, і людей тут приймають добре.

Шокувало те, що росія на нас напала. Ми досі не можемо повірити, що цей народ на нас напав і таке нам наробив.

Ми кожен день хочемо, щоб війна завершилась. На мою думку, вона може завершитися до осені. Віримо в наших військових.

У майбутньому хочу прокинутись, щоб було мирне небо, щоб всі будинки були цілі, а люди - живі. Хочу, щоб ми всі на роботу пішли, адже зараз я не працюю, а в Оріхові в мене була робота.