Життя Миколи з Бахмута вкрай непросте. Спочатку він потрапив в автокатастрофу, внаслідок якої суттєво постраждав. Потім почалася війна, яка змусила його виїжджати з рідного міста, шукати нове житло.

Мене звати Микола Вікторович. Мені 34 роки. До початку війни жив у місті Бахмут Донецької області. Я одружений, маю турботливу дружину та п’ятирічного синочка, якого ми всиновили, коли він був ще маленьким. До війни я працював електрослюсарем вахтовим методом. Щоб прогодувати своїх рідних, вимушений був залишати їх на тривалий час.

Я маю інвалідність другої групи – у мене проблеми з опорно-руховим апаратом, пересуваюсь на милицях. 13 лютого 2022 року потрапив в автомобільну катастрофу. Дякувати Богу, залишився живим. Була і реанімація, і дві складні операції.

Від початку війни мої рідненькі дружина і синочок під час сирен та вибухів щоденно приходили до мене у Запорізьку лікарню екстреної та швидкої медичної допомоги. Це був дуже важкий для нашої родини час. Коли вони приходили, я починав плакати, хоча знав, що при синові цього робити не можна.

Для нашої родини моя аварія стала справжнім ударом, як і вторгнення ворогів. Я дуже хвилювався за своїх рідних, боявся залишати їх самих, бо поряд нікого немає у незнайомому місті. Моя сім'я зазнала великих матеріальних і психологічних труднощів.

Коли я пройшов довгий шлях реабілітації, ми повернулись додому в наше місто Бахмут, яке в той час ще процвітало.

Але після пошкодження майна, постійних сирен, потужних вибухів над нашим містом ми вирішили евакуюватися заради збереження життя нашого синочка, якого так довго чекали.

Зараз ми переселенці, живемо у селі Пекарі Канівського району Черкаської області. Мені складно пересуватися, оскільки досі ходжу на милицях, бо кістки тазу та стегна погано зростаються. На новому місці адаптуватися було важко, як матеріально, так і психологічно. Ми винаймаємо будинок, оплачуємо комунальні послуги з виплат для переселенців. 

Гуманітарну допомогу отримували – один пакет на сім'ю, а не на кожного члена родини, – але дякуємо і за це. Та якщо в родині, як у нас, є дитина і людина з інвалідністю, то гуманітарної допомоги та виплат ВПО вкрай не вистачає. Моя сім’я дуже потребує додаткової допомоги у скрутний для нас час. Я бажаю всім нам здоров'я та миру!