Місяць я з чоловіком жила під обстрілами. На наших очах знищували будинки, до нас приходили окупанти.
22 березня до мене приїхали діти, одна з онучок хворіє на діабет. Вона дуже боялись та хвилювалась через вибухи. Ми прийняли рішення виїжджати, я дуже не хотіла все залишати.
У селі на той момент залишались друзі і моя сестра. Саме друзі нам повідомили про те, що місто визволили ЗСУ. Всією родиною ми повернулись додому, але на Великдень був масований обстріл, було дуже страшно.
Сподіваюсь, що війна скоро скінчиться і наші захисники повернуться додому живими.
