«Моя Мар'їнка»: спогади української фотографки про місто, зруйноване російською армією»

Фотографка Альона Гром згадує місто, яке – попри розпочату Росією у 2014-му році гібридну війну проти України, зокрема збройний конфлікт на Донбасі –​ жило мирним, хоч і напруженим життям, розквітало… Аж поки широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, тотальні обстріли російської армії та бомбардування не знищили його. Матеріал Радіо Свобода.

Це фоторозповідь про Мар'їнку, яку знищила Росія

Цей супутниковий знімок зруйнованої Мар’їнки був одним із багатьох зображень-свідчень наслідків вторгнення Росії в Україну, які вразили світ. Апокаліптичні зображення до тла зруйнованого, ще рік тому квітучого міста, були опубліковані в соціальних мережах на початку березня.

Танк веде вогонь серед руїн Мар’їнки. Кадр з відео, знятого безпілотником для Associated Pressі 19 лютого 2023 року.

Для української фотографки родом з Донецька Альони Гром, ці зображення Мар'їнки стали великим особистим шоком.

Починаючи з 2017 року, Альона часто їздила до Мар'їнки, щоб задокументувати на фото місто та її жителів, які намагалися жити, попри бойові дії, що точилися неподалік міста між Збройними силами України і силами підтримуваного Росією угруповання «ДНР».

Альона Гром поряд зі статуєю російського поета Олександра Пушкіна. Мар'їнка 2019 рік.

За словами Альони, попри роки бойових дій майже на околицях Мар’їнки, «життя там вирувало. Люди закохувалися, одружувалися, ростили дітей, будували плани на майбутнє».

Дошки із фотографіями жителів Мар'їнки, які у радянські часи були нагороджені званням «Герой соціалістичної праці». Фото 2017 року

«Мар’їнка була дуже зеленим містом, – згадує Альона. – Було багато квітів, що росли на клумбах та біля будинків місцевих жителів».

Жителька Мар'їнки годує дитину грудьми, літо 2018 року.

«Було гарно навесні, коли цвіли фруктові дерева», – каже фотографка про місто, яке нині повністю зруйноване російською армією.

Закладені мішками з піском вікна для захисту від осколків у школі Мар’їнки

Фото дівчини у Мар'їнці зроблене Альоною Гром у 2018 році.

Підтримувані Росією сепаратисти закріпилися за кілька кілометрів від міста. Через це, переважно увечері, жителі Мар’їнки чули роботу артилерії та постріли з іншої зброї. За вісім років навіть встигли до цього якось призвичаїтися.

Учениця стоїть у коридорі школи в Мар'їнці, 2017 рік.

Альона розповідає, що центр Мар'їнки був людним місцем, але лише в певні години.

«Місто було невелике, тому всі один одного знали, але місцеві гуляли лише вдень... Після 16:00 люди зникли з вулиць, тому що ввечері починалися обстріли», – розповідає фотографка.

Графіті з написом «тільки б не було війни».

Одного разу, коли Альона перебувала в будинку неподалік позицій української армії та розмовляла з його мешканцями, поблизу пролунали вибухи.

«Я схопилася і запитала у батька сім’ї: «Ви під час обстрілу не ховаєтеся? Вам не страшно?»

Житель Мар'їнки пояснив, що вони дивляться на поведінку свого собаки, який одного разу отримав осколкове поранення. Це був для них своєрідний показник небезпеки. Якимось чином собака міг за звуком визначити напрям обстрілу.

«Коли снаряди летять у напрямку нашого будинку, собака біжить, щоб сховатися – тоді і ми йдемо до підвалу», – розповів фотографці батько двох дітей.

Маки та занедбана шахта на околиці Мар'їнки, 2017 рік.

У 2017 році Альона взяла інтерв'ю у матері-одиначки, вагітної третьою дитиною.

Фотографка розповідає, що «коли запитала у її старшого сина, про що він мріє, він сказав мені, – «я ніколи не бачив моря». – Коли я повернулася додому, я подумала, як зробити дитину щасливою. Я купила великий надувний басейн та відправила його сім'ї».

Але подарунок був пошкоджений невдовзі після того, як його надули, коли уламок розірвав басейн.

Стіна в одному з класів Мар'їнської школи, 2017 рік.

Через запеклі бої багато жителів Мар'їнки, які зволікали з евакуацією, не змогли виїхати до того, як місто було зруйноване внаслідок російського вторгнення.

Шкільна їдальня у Мар'їнці, 2017 рік.

Деякі місцеві жителі ховалися у підвалах, які згодом стали їхніми могилами.

«Внаслідок руйнування квартир люди були поховані під уламками власних будинків, – розповідає фотографка. – Іноді поранені люди похилого віку, які опинилися під завалами, просили про допомогу та кликали своїх родичів. Це було жахливо»

Мама тримає руку своєї дитини. Мар’їнка, 2018 рік

«Деякі місцеві жителі стали моїми друзями, — каже Альона, характеризуючи їх як м'яких, добрих людей, які пережили суворі випробування. Я й подумати не могла, що незабаром у Мар'їнці не залишиться жодного жителя, жодного вцілілого будинку».

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.