Артур Гаспарян на момент повномасштабного вторгнення перебував в Одесі. Дізнавшись про війну, він вирушив до Києва, адже його сім’я, включно з п’ятирічною донькою, залишилася в окупації в Димері Київської області. «Донька досі згадує, як дядьки в зеленій формі приходили до них, забирали телефони, шукали SIM-карти, розпитували про військових і мисливців», — розповідає Артур. Після численних безуспішних спроб зв’язатися із рідними та знайти спосіб вивезти їх, ситуація стала ще більш напруженою. Автобус, на якому мали виїхати його рідні, було розстріляно. Зрештою вони змогли вийти пішки.