У Гуляйполі було справжнє пекло. Я перебувала у сина після операції. Не було світла, води й газу. Молодший син залишався у приватному будинку. Росіяни руйнували місто. Виїжджати було страшно. Я до останнього сподівалась, що нас визволять. Після операції мені важко було пересуватись. Мені було тяжко, але допомагав син. 

Нас вивезла моя невістка. Дорога була важкою, бо з нами були рідні-інваліди. 

Зараз я живу в Запоріжжя. Моя квартира розбита. Я хочу додому, посидіти на своїй лавочці, прийти до свого двору. Хочу, щоб у дітей і онуків все було добре.