Перед війною я поховала свого чоловіка, він хворів на онкологію. Як жити далі, я тоді не знала. Коли почалася війна, я була у жахливому моральному стані. До листопада я просиділа в погребі. Навкруги міста стояли танки і бомбили цілодобово. 

Нещодавно у мій будинок влучила ракета, моя квартира зруйновна. Зараз живу на дачі. 

Мене приємно вразила допомога знайомих людей з інших міст, які висилали мені посилки з продуктами. 

Син та онук живуть в інших містах, щодня телефонують до мене. Це допомагає мені триматись. 

Я дуже люблю квіти, я їх саджаю через силу, аби щось прекрасне все ж таки мене очолювало. Я чекаю на завершення війни, аби милуватись квітами у мирній країні.