Я залишався у Мар’їнці до останнього. Пів року прожив під обстрілами. Моя мама лежача, я постійно був з нею. Думав, що нас не захоплять. Росіяни били по місту щодня. Страшно було, іноді я бігав у підвал. Продуктів та води не було. Я возив воду сам, набирав у криниці. Мою хату розбили останньою. Я все покинув та виїхав. Мене вивезли військові. Зараз важко виживати, потрібні ліки. Живу потихеньку. Сподіваюсь на перемогу. Нам всім потрібен мир. Сподіваюсь лише на визволення рідного міста.