У Лисичанську було справжнє пекло. Весь час були обстріли. У мене двоє маленьких дітей. Я була шокована, що місто стирали з лиця землі. Моя хата тряслась від вибухів. Було дуже страшно, а діти взагалі були  шоковані. 

Я виїхала з дітьми потягом на Хмельниччину. Там ми жили у церкві, потім переїхали до школи. Звідти рушили до Черкас. Тут зараз і живемо. Я чекаю тільки миру. Дуже хочу повернутись додому.