За два тижні до початку війни моя донька померла. У неї залишилось двоє дітей. Я їх виховую з чоловіком. Коли почалась війна, росіяни зайшли до нас і забрали телефон у внучки. Цей телефон їй подарувала мама перед смертю. 

Я вивезла дітей у Миколаївську область. У Херсонській області залишатись було неможливо. Зараз живемо у будинку під виплату. Дякую жінці, яка нас впустила пожити.

Моя хата у Херсонській області розбита. 

Я звикаю до нового життя, бо треба дітей ставити на ноги.  Мене мучать тяжкі спогади про рідний будинок. Я знаю, що вже не повернусь, через тяжкі спогади  про доньку.